злісниця

ЗЛІ́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Зла жінка.

Ходить воно [Регіна] по кімнаті мовчазне, горде.. А злісниця — нехай бог боронить! (Фр., VI, 1951, 256);

Чому не розпитати цю злісницю? Все може бути корисним при нагоді (Тулуб, Людолови, II, 1957, 347).

Значення в інших словниках

1. злісниця — злі́сниця іменник жіночого роду, істота зла жінка рідко  Орфографічний словник української мови
2. злісниця — Злі́сниця. Негідниця. — Тут маєш сидіти, зліснице! Чого роботу кидаєш? Ані з місця мені! — добродійка заступила дівчині дорогу (Галіп, 85) // порівн. пол. złośnica — злюка.  Українська літературна мова на Буковині
3. злісниця — Злі́сниця, -ці, -цею, -це! -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)