кермувати
Кермува́ти. Правити, керувати. Всякі такі пристрастю елементи, як Молодочехи, антисеміти або навіть німецкі націонали, цілком не спосібні до сконсолідованя державної сили, отже й не спосібні кермувати державною управою (Б., 1895, 25, 2); Тим відділам кермував заступник начальника каси кум Данило (Товариш, 1908, 152); Се є той демон журналістичний, котрий кермує читаючою публікою, куди хоче (Коб., Листи, 95, 455); Івоніка був нині сам не свій. Не кермував добре плугом, бо все наново звертався його погляд від плуга до сина (Коб., Земля, 260)
// порівн. пол. kierować — керувати, управляти.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.