кертиця
Керти́ця. Кріт. Перелякані, змішані лиця тиснулися цікаво до малих віконних шиб, а тут і там чорнілися поскидані на землю капелюхи, мов кертицями вириті купочки (Коб., Земля, 431)
// укр. діал. кертиця — кріт (СУМ, IV, 143).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.