клептати
Кле́птати, перен. Клепати, довбати, морочити (голову). Нарід, котрому і так панросийскі аґенти при кождій нагоді не перестають клептати голову, що цар росийский є царем всіх Русинів (Б., 1895, 5, 1); [Пан Куба] казав: “Візьмеш її за жінку, буде тебе довіку тримати; дівка — як блискавиця, буде вам добре в мене”. Іншим разом клептав йому знов голову: “Візьми Параску, бо вхопить її тоді другий з-під носа, як яструб курку!" (Коб., Некультурна, 71).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.