клептати

Кле́птати, перен. Клепати, довбати, морочити (голову). Нарід, котрому і так панросийскі аґенти при кождій нагоді не перестають клептати голову, що цар росийский є царем всіх Русинів (Б., 1895, 5, 1); [Пан Куба] казав: “Візьмеш її за жінку, буде тебе довіку тримати; дівка — як блискавиця, буде вам добре в мене”. Іншим разом клептав йому знов голову: “Візьми Параску, бо вхопить її тоді другий з-під носа, як яструб курку!" (Коб., Некультурна, 71).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клептати — Клепта́ти: — говорити те саме, нарікати на щось [3] Словник з творів Івана Франка
  2. клептати — Клепта́ти и клептіти, -пчу, -чеш гл. Много разъ одно и то-же говорить. Желех. Словник української мови Грінченка