клеймо

Клеймо́. Тавро. Ось то сим діячам належить ся велика заслуга за те, що вкінци щезло те погане клеймо з чола людскости — крепацтво! (Кміц., 1908, 66)

// рос. клеймо — тавро.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клеймо — клеймо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клеймо — -а, с., спец. 1》 Особливий знак, мітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. 2》 Знаряддя, яким ставлять цей знак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клеймо — Тавро, (на вівці) вишик Словник чужослів Павло Штепа
  4. клеймо — КЛЕЙМО́, а́, с. (мн. кле́йма, клейм). 1. Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. клеймо — наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Фразеологічний словник української мови
  6. клеймо — КЛЕЙМО́ (знак, помітка на виробі, товарі і т. ін., що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, тощо); МА́РКА, МАРКУВА́ННЯ (з означенням — про знак на виробі); ТАВРО́, ШТЕМП заст. (перев. Словник синонімів української мови
  7. клеймо — КЛЕЙМО́, а́, с., спец. 1. Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. Декотрі сиділи з п’яльцями й гаптували жовтими та червоними читками береги на сукні та фабричні клейма (Н. Словник української мови в 11 томах
  8. клеймо — рос. клеймо відтиск, знак, відмітка, що наносяться на товар з метою фіксування його належності, порядкового номера, дати виготовлення, товаровиробника, а також підтвердження відповідності даного виробу узаконеній пробі й вимогам пробірного нагляду. Eкономічна енциклопедія
  9. клеймо — (нім. — клей) 1. Пластина на стулці воріт, фасадній стіні або іконі з декоративними обрамуваннями чи сюжетними зображеннями навколо центрального образа. 2. Тип компонування зображень або орнаментальних мотивів, кожне з яких має замкнену форму і добре сприймається на незаповненій поверхні. Архітектура і монументальне мистецтво