клеймо
КЛЕЙМО́, а́, с. (мн. кле́йма, клейм).
1. Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін.
Декотрі сиділи з п'яльцями й гаптували жовтими та червоними нитками береги на сукні та фабричні клейма (І. Нечуй-Левицький);
На бічній щоці барабана ставиться заводське клеймо, де зазначено завод-виготівник, марку, довжину й вагу проводу (з наук. літ.);
Клеймо для перемаркування накладається виступом на край старого клейма, що означає його погашення (з мови документів);
// чого і з означ., рідко. Ознаки, свідчення чогось (перев. ганебного, принизливого); тавро.
Кожен раз, коли оглядався назад себе, на згорблену батькову постать, кожен раз бачив на його чолі огидне тавро з грязі й кінського потребу (І. Керницький);
* Образно. У каральні жорна судового механізму потрапило чимало заляканих, дезорганізованих людей, на яких тягарем лягло клеймо “ворога народу” (з навч. літ.);
// Мітка на тілі людини (звичайно невільника, злочинця і т. ін.).
Сержант, що супроводив коменданта, наказав в'язням роздягнутись і поставив кожному на лівому плечі клеймо червоною фарбою (В. Малик);
Міледі ж теж була і гарна, й смілива. Хтозна, чи нема там клейма на плечі (Л. Костенко).
2. Знаряддя, яким ставлять цей знак; тавро (у 2 знач.).
Найбільш простим способом клеймування є вибивання цифр, букв або знаків на поверхні деталей металевим клеймом (з навч. літ.);
Організацію виготовлення клейм і штампів для товарознавчого маркування м'яса забезпечує головний технолог об'єкта (з мови документів).
Значення в інших словниках
- клеймо — клеймо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клеймо — Клеймо́. Тавро. Ось то сим діячам належить ся велика заслуга за те, що вкінци щезло те погане клеймо з чола людскости — крепацтво! (Кміц., 1908, 66) // рос. клеймо — тавро. Українська літературна мова на Буковині
- клеймо — -а, с., спец. 1》 Особливий знак, мітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. 2》 Знаряддя, яким ставлять цей знак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клеймо — Тавро, (на вівці) вишик Словник чужослів Павло Штепа
- клеймо — наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Фразеологічний словник української мови
- клеймо — КЛЕЙМО́ (знак, помітка на виробі, товарі і т. ін., що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, тощо); МА́РКА, МАРКУВА́ННЯ (з означенням — про знак на виробі); ТАВРО́, ШТЕМП заст. (перев. Словник синонімів української мови
- клеймо — КЛЕЙМО́, а́, с., спец. 1. Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. Декотрі сиділи з п’яльцями й гаптували жовтими та червоними читками береги на сукні та фабричні клейма (Н. Словник української мови в 11 томах
- клеймо — рос. клеймо відтиск, знак, відмітка, що наносяться на товар з метою фіксування його належності, порядкового номера, дати виготовлення, товаровиробника, а також підтвердження відповідності даного виробу узаконеній пробі й вимогам пробірного нагляду. Eкономічна енциклопедія
- клеймо — (нім. — клей) 1. Пластина на стулці воріт, фасадній стіні або іконі з декоративними обрамуваннями чи сюжетними зображеннями навколо центрального образа. 2. Тип компонування зображень або орнаментальних мотивів, кожне з яких має замкнену форму і добре сприймається на незаповненій поверхні. Архітектура і монументальне мистецтво