копито
Копито́. У сполуч. перелицьовувати на інше копито — перевертати на інший лад. Але о. Кисилевский пізнав, що тут нічого не вдіють, зачав сей реферат перелицьовувати на иньше копито в той спосіб, що люди повинні не лише старати ся навчити свої діти читати і писати, а повинні і старі вчити ся (Б., 1899, 36, 2)
// порівн. пол. wszyscy na jedno kopyto — всі на один лад, всі одним миром мазані; укр. на своє копито — на свій лад, по-своєму (СУМ, IV, 281; ілюстр. контекст з творів І. Франка).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.