копито
КОПИ́Л (дерев'яна форма ступні людини, яку використовують при шитті взуття), КОЛО́ДКА, КОПИ́ТО розм., КОПИ́Т розм. Я бачив у шевця такий самий копил. Він був теж потиканий шпильками (І. Микитенко); Пара старих дерев'яних чоботарських колодок. Іржавий гайковий ключ, — от і все, що я знайшов у маленькій шафі (Є. Кравченко); Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Я. Качура).
КОПИ́ТО (рогове утворення в кінці ніг коней, ослів тощо), КОПИ́Т, РА́ТИЦЯ, РА́КОТИЦЯ діал. (рогове утворення на ногах великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, верблюдів, оленів тощо, яке складається з двох окремих частин). Все од копит гриміло поле, і од клинків дзвеніло все (В. Сосюра); — Сила яка була в руках. Коня вхоплю за копит — не вирветься (О. Гончар); Худоба бродила по вигону, пощипуючи молодесеньку травичку, зелений сік мазав морди і ратиці (Григорій Тютюнник); Приходжу я додому — дивлюсь, а мій підсвинок висить на тину, прив'язаний за задні ноги, та ракотицями дереться об хворост (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови