крутар
Крута́р. Крутій, лупіжник, шахрай. — Чорт би їх ухопив! Вони всі крутарі, усі тоті голодні сурдутовці! Таже Бог сотворив ліс для всіх людей; се вони не можуть заперечити та й не переконають мене, най собі будуть і сто раз панами і вміють писати й читати (Коб., Природа, 15)
// порівн. пол. krętacz — пройдисвіт, крутій, шахрай.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.