1. Українська літературна мова на Буковині

крутар

Крута́р. Крутій, лупіжник, шахрай. — Чорт би їх ухопив! Вони всі крутарі, усі тоті голодні сурдутовці! Таже Бог сотворив ліс для всіх людей; се вони не можуть заперечити та й не переконають мене, най собі будуть і сто раз панами і вміють писати й читати (Коб., Природа, 15)

// порівн. пол. krętacz — пройдисвіт, крутій, шахрай.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутар — крута́р іменник чоловічого роду, істота крутій діал. Орфографічний словник української мови
  2. крутар — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  3. крутар — -я, ч., діал. Крутій (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крутар — КРУТА́Р, я́, ч., діал. Крутій (у 1, 2 знач.). [Жандарм:] Але все одно тобі скажу, небоже: ти на крутаря не вродився (І. Франко); – Ой, з вас великий крутар! – додала [пані Марко] ніби серйозно і, всміхаючись, погрозила пальцем (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  5. крутар — ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст. Словник синонімів української мови
  6. крутар — Крута́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. крутар — КРУТА́Р, я, ч., діал. Крутій (у 1, 2 знач.). [Жандарм:] Але се одно тобі скажу, небоже: ти на крутаря не вродився (Фр., IX, 1952, 105). Словник української мови в 11 томах