1. Українська літературна мова на Буковині

кружок

Кружо́к. Гурток. Самсонюк [...] ступав собі домів, вертаючи ся з літературних вечерниць, що відбули ся були в кружку товаришів (Галіп, 32)

// рос. кружок — гурток.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кружок — кружо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кружок — -жка, ч. 1》 Зменш. до круг I 2), 3). 2》 у знач. присл. кружка, рідко кружком, кружкома. Те саме, що колом (див. коло I 3)). 3》 Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кружок — (людей) гурток, гурт, див. круг Словник чужослів Павло Штепа
  4. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М. Коцюбинський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М. Словник української мови у 20 томах
  5. кружок — Кружо́к, -жка́; кружки́, -жкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104). 2. у знач. присл. Словник української мови в 11 томах
  7. кружок — Кружо́к, -жка́ м. ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Словник української мови Грінченка