кружок

КРУЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш. до круг¹ 2, 3.

Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М. Коцюбинський);

Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М. Стельмах);

На вкритій червоною травою галявині граційно танцювали, сходячись у кружок і розсипаючись на пари, юнаки і дівчата (Валерій Шевчук).

2. у знач. присл. кружка́, кружко́м. Те саме, що ко́лом (див. ко́ло¹ 3).

Музики загули, а циган так і пішов кружка по мальованому помосту (П. Куліш);

Всі сполошилися й оточили діда кружком (М. Старицький);

Сон покинув його, і він ходив кружка по кімнаті, шукаючи .. виходу з свого становища (В. Земляк);

Бувало, всі зберуться кружка і Петрусь розказує: – Як був я запорізьким козаком, то зі списом і кривою гострою шаблюкою вихором налітав на ворога (К. Гриб);

Сторожа всілася кружка й почала пекти м'ясо на вогні (І. Білик).

3. Верхня частина діжки, бочки і т. ін., якою накривають їх або придавлюють засолені овочі.

Він .. потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (І. Нечуй-Левицький);

На .. долівці лежали кружки від кадоба (М. Коцюбинський);

Що ж, частуватися так частуватися! З бербениці, що, накрита дерев'яним кружком, стояла в кутку, вівчар набрав і поставив дві чашки жентиці (М. Олійник).

4. Те саме, що ко́ло¹ 12.

Серед нових кружків людей, в котрі так напруго ввело її багатство мужа, вона чулась зовсім чужою, не вміла повернутися, не знала, що говорити, не розуміла ані їх компліментів, ані їдких притиків, а своїми грубими дотепами та простими замітками будила тільки сміх (І. Франко);

Заложив [Смотрицький] в Острозі так званий учений кружок, де згуртував найкращі українські сили (А. Чайковський).