1. Словник української мови в 11 томах

кружок

КРУЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш. до круг¹ 2, 3.

Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41);

Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104).

2. у знач. присл. кружка́, рідко кружко́м. Те саме, що ко́лом ( див. ко́ло¹ 3).

— Сідайте ж бо кружка та й слухайте (Вовчок, І, 1955, 60);

Всі сполошилися й оточили діда кружком (Стар., Облога.., 1961, 31);

Сон покинув його, і він ходив кружка по кімнаті, шукаючи.. виходу з свого становища (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 298).

3. Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі.

Він.. потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (Н.-Лев., II, 1956, 270);

На.. долівці лежали кружки від кадоба (Коцюб., І, 1955, 39);

У невеликій тарі спецій кладуть лише два шари — на дно бочки і зверху під кружки (Колг. Укр., 8, 1956, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кружок — кружо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кружок — Кружо́к. Гурток. Самсонюк [...] ступав собі домів, вертаючи ся з літературних вечерниць, що відбули ся були в кружку товаришів (Галіп, 32) // рос. кружок — гурток. Українська літературна мова на Буковині
  3. кружок — -жка, ч. 1》 Зменш. до круг I 2), 3). 2》 у знач. присл. кружка, рідко кружком, кружкома. Те саме, що колом (див. коло I 3)). 3》 Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кружок — (людей) гурток, гурт, див. круг Словник чужослів Павло Штепа
  5. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М. Коцюбинський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М. Словник української мови у 20 томах
  6. кружок — Кружо́к, -жка́; кружки́, -жкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кружок — Кружо́к, -жка́ м. ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Словник української мови Грінченка