1. Словник української мови Грінченка

кружок

Кружо́к, -жка́

м. ум. отъ круг.

1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Г. Барв. 138. Сідайте ж бо кружка та й слухайте! МВ. кружка бігати. Кругомъ бѣгать. Херс. голова кружка йде. Голова кружится. Г. Барв. 532.

2) = круг 5. Чуб. VII. 408.

8) — обичаєк. Двадцать штукъ обечаекъ для сить. Вас. 152.

4) Площадь, ограниченная небольшою окружностью. І квіток цвіте без ліку, все кружками, кружками. МВ. Вообще всякій деревянный кружокъ, служащій для различнаго употребленія, напр., вмѣсто тарелки, какъ крышка для различной посуды (напр., кувшиновъ, кадокъ съ квашеной капустой, огурцами, кадокъ съ водой) и пр. Чуб. VII. 386.

6) Кругъ въ мельничной шестернѣ. Мнж. 481. ум. круже́чок. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків, сала кусочок положила на кружечку. К. ЧР. 242.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кружок — кружо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кружок — Кружо́к. Гурток. Самсонюк [...] ступав собі домів, вертаючи ся з літературних вечерниць, що відбули ся були в кружку товаришів (Галіп, 32) // рос. кружок — гурток. Українська літературна мова на Буковині
  3. кружок — -жка, ч. 1》 Зменш. до круг I 2), 3). 2》 у знач. присл. кружка, рідко кружком, кружкома. Те саме, що колом (див. коло I 3)). 3》 Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кружок — (людей) гурток, гурт, див. круг Словник чужослів Павло Штепа
  5. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М. Коцюбинський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М. Словник української мови у 20 томах
  6. кружок — Кружо́к, -жка́; кружки́, -жкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кружок — КРУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш. до круг¹ 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104). 2. у знач. присл. Словник української мови в 11 томах