круг

I. Круг, -га

м.

1) Кругъ, окружность, круговая линія.

2) Горизонтъ, кругозоръ. вже со́нце в крузі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Бодай йому з круга світа повернуло! Кіевск. у. (Проклятіе).

8) Кругъ, составленный расположившимися по окружности предметами, людьми. Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві попід руки. Левиц. І.

4) Кругъ (дороги), объѣздъ. Хто кругу не боїться, — далі становиться. посл.

5) Извѣстная часть (пудовъ до 2 — 3) волокна неньки, льна, намотанная на деревянный обручъ. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Сорт: кругів прядіва. Мнж. 46.

6)коліс. Комплекта колесъ для воза.

7) Площадь, ограниченная окружностью.

8) Кругъ деревянный, металлическій и пр. — отдѣльный или какъ часть различныхъ снарядовъ, посуды, мебели и пр. Такъ, кругом называется дно деревянной посуды, вырѣзанное, но еще не обработанное (Шух. І. 250); круг является одною изъ двухъ сторонъ колиски (Шух. І. 98), частью м'яльниці (Вас. 159).

9) Родъ деревяннаго столика у гуцульской печи, на который выкладывается приготовленная кулеша. Шух. І. 96.

10) Въ повозкѣ: каждая изъ двухъ поперечныхъ стѣнокъ кузова. Рудч. Чп. 250.

11)гончарський. Кругъ, станокъ гончара; устройство: вертикально стоящее веретено, которое своей пяткой, спіне́м, вращается въ подшипникѣ, лежащемъ на полу; верхній конецъ верете́на прикрѣпленъ къ высокой скамьѣ, называемой лавиця, при помощи жабки, дощечки съ выемкой; внизу на веретенѣ нижній кругъ, — спідняк, вращаемый ногами, а вверху — верхня́к, меньшій кругъ, на которомъ формуютъ посуду. Шух. І. 261, 262. Полтавскія названія частей круга: веретено — веретено, п'ятка — деревянная подставка для круга, порплиця — желѣзный подшипникъ для веретена, а дучка — лунка въ ней, лава = скамья, коник = жабка, спідняк, сподень, кружка — нижній кругъ, верхняк, голова, головка, кружалко — верхній кругъ; спиці — большею частью круглыя деревянныя трос ти, въ числѣ шести, образующія подпорку для нижняго круга и располагающіяся подъ нимъ въ видѣ круглой клѣтки; шпеник желѣзный стержень на верхнемъ кружкѣ, на который накладывается комокъ глины при формовкѣ. Вас. 179. Нѣсколько различаясь по своей конструкціи, круги́ бываютъ: шльонський, головатий, шестерня, воло́ський. Вас. 179.

12) Тулья шапки. Вас. 156.

13) Темя головы? Болить моя головонька від самого круга. Грин. III. 162.

14) Участокъ поля. Там же мі стоїть три круга ярини, пішли її жати три красні дівчини. Гол. В сьому крузі луччі буряки, аніж на низу. Кіев. г.

15) Переносно: область. Будем висліжувати, світогляд народа в крузі релігії. Левиц. І.

16) — дугану. Пятьдесятъ пачекъ табаку (курит.). Вх. Лем. 428. ум. кружечок, кружок.

---------------

II. Круг

нар. Вокругъ. На ріках круг Вавилона, під вербами в полі, сиділи ми. Шевч. Круг його гукають. К.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круг — круг 1 іменник чоловічого роду частина площини, обмежена колом круг 2 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. круг — Кружало, коло; (виднокруг) ОБРІЙ; (кругла ділянка) круговина; ЯК ПР. навколо, округ, довкола, довкруж. Словник синонімів Караванського
  3. круг — див. близько; коло; навколо Словник синонімів Вусика
  4. круг — [круг] -га, м. (на) -уз'і, мн. -ги, -г'іў два кругие Орфоепічний словник української мови
  5. круг — I -а, ч. 1》 мат. Частина площини, обмежена колом (див. коло I 1)). Площа круга. 2》 Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на таку площину. || перев. мн. Концентричні кола, що розходяться від місця порушення водної гладіні. || заст. Ділянка поля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. круг — Коло, колечко, перстень, персник, колесо, колечко, кочало, очер, очерток, очерточок, (на воді) жмурка Словник чужослів Павло Штепа
  7. круг — КРУГ¹, а, ч. 1. мат. Геометрична фігура, площина якої обмежена колом (див. ко́ло¹ 1). Периметром круга називають довжину кола, що його обмежує (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. круг — Множина точок на площині, відстань яких від певної точки (центра) менша або дорівнює постійному числу r (радіусу к.); площа к. = r2, довжина = 2πr. Універсальний словник-енциклопедія
  9. круг — дава́ти / да́ти кру́га (круг). Проїздити, проходити зайву відстань, обминаючи що-небудь. — Шляхбуд саме моста добудував. Не треба тепер круга давати (М. Стельмах). з кру́гу (з пуття́) спи́тися. Фразеологічний словник української мови
  10. круг — I. КО́ЛО (замкнена крива лінія, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет, що має таку форму), ОКРУ́ЖНІСТЬ, О́ЧЕРТ розм.; КРУГ перев. мн., КРУЖА́ЛО перев. мн. (концентричні хвилі на воді). Словник синонімів української мови
  11. круг — КРУГ¹, а, ч. 1. мат. Частина площини, обмежена колом ( див. ко́ло¹ 1). Площа круга. 2. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на таку площину. Серед цього амфітеатру гір в середині круга стоїть невисока гора (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах