1. Фразеологічний словник української мови

круг

дава́ти / да́ти кру́га (круг). Проїздити, проходити зайву відстань, обминаючи що-небудь. — Шляхбуд саме моста добудував. Не треба тепер круга давати (М. Стельмах).

з кру́гу (з пуття́) спи́тися. Остаточно опуститися, втратити людську гідність через пияцтво. (Христя:) — От, дивіться, коли не здурів парубок… З кругу спився! (Панас Мирний); (Перун:) Перепився (старий) та з розуму з’їхав. (Казидорога:) Сам з кругу спився (І. Франко).

круги́ літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́) пе́ред очи́ма (в оча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває у стані запаморочення від чогось (болю, втоми і т. ін.). Змерз (Іван) одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі.. Червоні круги літали перед його очима (М. Коцюбинський); — Чую вже, що й руки мліють, і в очах круги пішли (Г. Хоткевич).

пуска́ти / пусти́ти по ко́лу (по кру́гу) що. 1. Частувати присутніх по черзі чим-небудь (перев. алкогольними напоями). Сілецьких, Варчиних родаків, привіз Стратон Дордюк, який одразу ж засадив гостей за стіл і пустив по колу першу чарку (З газети). 2. Робити надбанням громадськості, віддавати (наприклад, читати) що-небудь усім без винятку, вибору. Де гарантія, що переляканий студент не однесе його (рукопис) в деканат, замість того, щоб пустити читати по колу (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круг — круг 1 іменник чоловічого роду частина площини, обмежена колом круг 2 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. круг — Кружало, коло; (виднокруг) ОБРІЙ; (кругла ділянка) круговина; ЯК ПР. навколо, округ, довкола, довкруж. Словник синонімів Караванського
  3. круг — див. близько; коло; навколо Словник синонімів Вусика
  4. круг — [круг] -га, м. (на) -уз'і, мн. -ги, -г'іў два кругие Орфоепічний словник української мови
  5. круг — I -а, ч. 1》 мат. Частина площини, обмежена колом (див. коло I 1)). Площа круга. 2》 Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на таку площину. || перев. мн. Концентричні кола, що розходяться від місця порушення водної гладіні. || заст. Ділянка поля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. круг — Коло, колечко, перстень, персник, колесо, колечко, кочало, очер, очерток, очерточок, (на воді) жмурка Словник чужослів Павло Штепа
  7. круг — КРУГ¹, а, ч. 1. мат. Геометрична фігура, площина якої обмежена колом (див. ко́ло¹ 1). Периметром круга називають довжину кола, що його обмежує (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. круг — Множина точок на площині, відстань яких від певної точки (центра) менша або дорівнює постійному числу r (радіусу к.); площа к. = r2, довжина = 2πr. Універсальний словник-енциклопедія
  9. круг — I. КО́ЛО (замкнена крива лінія, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет, що має таку форму), ОКРУ́ЖНІСТЬ, О́ЧЕРТ розм.; КРУГ перев. мн., КРУЖА́ЛО перев. мн. (концентричні хвилі на воді). Словник синонімів української мови
  10. круг — КРУГ¹, а, ч. 1. мат. Частина площини, обмежена колом ( див. ко́ло¹ 1). Площа круга. 2. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на таку площину. Серед цього амфітеатру гір в середині круга стоїть невисока гора (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. круг — I. Круг, -га м. 1) Кругъ, окружность, круговая линія. 2) Горизонтъ, кругозоръ. вже со́нце в крузі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Словник української мови Грінченка