латка
Латка, перен. Наліпка, ярлик.
● Приліпити (причепити) латку — обмовити (когось), дати безпідставно несхвальну оцінку (комусь). Але щоби “Народному Домови” приліпити таки якусь латку, то переслав барон Кравс прихильне рішене в[исокого] міністерства товариству з напімненєм (Б., 1895, 10, 1); З його праць визирає подекуди його історія. Десь була якась панна, що її любив, а вона його в дурні пошила. Се він цілому жіночому полові не може простити і причіпає йому латки (Коб., Листи, 128, 517); Час би нашим людям призадумати ся над тим, що з таких напастий на своїх може вийти для народної справи. Злобні крикуни напастують своїх на те, аби їм причепити латку, аби їх усунути з місця, яке займають (Б., 1909, 102, 2);
● Обкидати латками — називати, прозивати. Але то вже раз так на світі велося, як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз “скупий” і того обкидували такими латками, що матінко Христова! (К. о§., Земля, 250)
// порівн. пол. przypiąć (przyczepić) komuś łatkę — обмовити когось, начепити наличку, заплямувати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.