латка
ЛА́ТКА, и, ж. (мн. латки́, то́к).
1. Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін.
На шкарбанах було рясненько латок (І. Нечуй-Левицький);
Невеличкий чоловічок, в широких вибійчаних штанях з вузькою, довгою латкою на всю калошу, підходить ближче й, уклонившись, скидає бриля (В. Винниченко);
Оленка, біля мами, спостерігає, як чотири великі руки, дві в рясних брижках і стемнілі, а дві світліші, перебирають одежу, рубчик по рубчику, латку за латкою (В. Барка);
* Образно. Літа, літа, яких тільки латок не накладаєте ви на людську свитку!.. (О. Довженко).
2. перен., чого і без дод. Площа, ділянка та ін., яка виразно виділяється з чогось, відрізняється від чого-небудь.
Очі [панка] .. числять отари овець і череди худоби, що сям і там здоровенними латками сунеться по стернях та толоках (І. Франко);
На оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар'єрі зацокотіли кілька десятків підків (А. Головко);
За вербами крутилися поля, цятковані скиртами й темно-коричневими латками гречки (В. Дрозд);
I клумба ця, i латка асфальту виникли завдяки наполегливостi Лукiї Назарiвни (О. Гончар);
// Про маленький клаптик землі.
3. перен. Невеличка частина якої-небудь поверхні, що відрізняється іншим забарвленням; пляма.
[Бурлака:] Чи не бачив хто, люди добрі, пару моїх волів, полових, з білими латками на спині? (С. Васильченко);
Дивився [командир] понуро й з нудьгою десь на латку сірого неба (І. Багряний);
Вода потекла й на долівку, і потяглись аж до печі мокрі темно-руді латки (В. Близнець).
4. перен., у знач. присл. ла́тками. Окремими ділянками, частинами.
Рижій, коноплі зеленіють латками (А. Тесленко);
Зірки спочатку по одній, за хвилину – ніби з пригорщі розсипані, засвічувалися латками, не перемагаючи, а підкреслюючи чорну темряву (Іван Ле);
Поміж дворів латками йшло жито, просо й різний овоч (П. Загребельний).
◇ [І] в підме́тки ([і] на ла́тку) не годи́тися див. годи́тися¹;
(1) Ла́тка на ла́тці (ла́та на ла́ті):
а) дуже старий, зношений, позашиваний у багатьох місцях (перев. про одяг, взуття і т. ін.); полатаний.
Сорочки на блідих дітях та на Грицькові були чорні, повмазувані, а Грицькова жилетка – лата на латі (Б. Грінченко);
Одежа – латка на латці в кожного, чоботи – носки так і позадиралися (А. Тесленко);
[Чоловік:] А у тебе плахта Витерта, подерта.. Латка скрізь на латці... (О. Олесь);
Цей невеличкий сухенький дідок у свитці – латка на латці.. – був жвавий і непосидючий (Яків Баш);
І свитину незле б роздобути хоч трохи новішу, а то ця геть уже зносилася, латка на латці (І. Андрусяк);
В латка́х.
Свитина вся була в латках (І. Котляревський);
Який костюм на ньому! Малий, короткий Черевики в латках. Шкарпетки у дірках (Олекса Ізарський);
б) дуже бідний хтось.
Може, дівчина не любить За те, що убогий? І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Т. Шевченко);
У нас латка на латці, але ми чисті (Б. Харчук);
Приста́вити (приліпи́ти, прилата́ти і т. ін.) ла́тку див. приставля́ти;
(2) Пришпи́лювати латки́ (д) див. пришива́ти;
Світи́ти латка́ми див. світи́ти;
(3) У латка́х – полатаний.
Свитина вся була в латках (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)