маячити
Мая́чити. Белькотати щось невиразне, марити. І всі ті панове маячать про так звану солідарність, що не є нічим иньшим, як обопільною асекурациєю на мандат і гешефт (Б., 1907, 87, 2)
// пол. majaczyć — 1) маячіти, стовбичити, мигтіти; 2) марити.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.