маячити

1. маячіти, бовваніти, майоріти, виднітися, мріти, д. манячити; (мелькати) мигтіти, миготіти; (в уяві) ввижатися; (- світло) мерехтіти; 2. (в гарячці) марити.

Значення в інших словниках

1. маячити — мая́чи́ти 1 дієслово недоконаного виду виднітися мая́чи́ти 2 дієслово недоконаного виду марити  Орфографічний словник української мови
2. маячити — Мая́чити. Белькотати щось невиразне, марити. І всі ті панове маячать про так звану солідарність, що не є нічим иньшим, як обопільною асекурациєю на мандат і гешефт (Б., 1907, 87, 2) // пол. majaczyć — 1) маячіти, стовбичити, мигтіти; 2) марити.  Українська літературна мова на Буковині
3. маячити — I маячу, маячиш і маячіти, -ію, -ієш, недок. Виднітися, вирізнятися на тлі чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). || З'являтися (час від часу) в полі зору; мигтіти. || Поставати в уяві, ввижатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. маячити — МАЯ́ЧИ́ТИ¹, мая́чу́, мая́чи́ш і МАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Виднітися, виділятися на фоні чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). [Семен Мельниченко:] На токах тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. маячити — Чу, -чиш, недок. Знаходитись деінде, привертати увагу, миготіти перед очима. Там туди-сюди маячив Дональд, прикидаючись, ніби він носить комусь пиво (С. Пиркало).  Словник сучасного українського сленгу
6. маячити — мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма) кому і без додатка. 1. Перебувати на видному місці; бути помітним, привертати увагу. (Одарка:) Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу (серед) дня з парубком на вулиці стояти? — маяче (маячить) усім у вічі, як та верства!...  Фразеологічний словник української мови
7. маячити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
8. маячити — МАЯ́ЧИ́ТИ¹, мая́чу́, мая́чи́ш і МАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Виднітися, виділятися на фоні чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). [Семен Мельниченко:] На токах тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою… (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
9. маячити — Мая́чити, -чу, -чиш гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Грин. III. 679. Нехай мене той забачить, що в полі маячить. Чуб.  Словник української мови Грінченка