наборзі
На́борзі, присл. Швидко, миттю, відразу ж. - Дай тобі Боже здоровля, Самсонюк, що остеріг! — подумав Грінка наборзі та й одним духом став коло паки, другим гепнув ся на землю, а третім уже був за пакою — під ліжком!.. (Галіп, 30); Недалеко підніжжя ограблених гір будувалися наборзі з грубих балок мости (Коб, Битва, 48).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.