незбитий
Незби́тий. Неспростовний. Незбитими доказами із істориї і просто із уст нашого народу доказав „маститий ” оратор велику історичну правду (Б., 1895, 9, 1)
// пол. niezbity — неспростовний, niezbite dowody — неспростовні докази; див. іще збити.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.