незбитий

НЕЗБИ́ТИЙ, а, е.

1. Якого не збили.

Незбитий літак.

2. Те саме, що незглади́мий.

Невже все прикре, збираючись у житті, лишає в ньому незбитий слід, невиводні тавра, що можуть колись защеміти давнім болем випікання? (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. незбитий — незби́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незбитий — Незби́тий. Неспростовний. Незбитими доказами із істориї і просто із уст нашого народу доказав „маститий ” оратор велику історичну правду (Б., 1895, 9, 1) // пол. niezbity — неспростовний, niezbite dowody — неспростовні докази; див. іще збити.  Українська літературна мова на Буковині