незбитий
НЕЗБИ́ТИЙ, а, е.
1. Якого не збили.
Незбитий літак.
2. Те саме, що незглади́мий.
Невже все прикре, збираючись у житті, лишає в ньому незбитий слід, невиводні тавра, що можуть колись защеміти давнім болем випікання? (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незбитий — незби́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- незбитий — Незби́тий. Неспростовний. Незбитими доказами із істориї і просто із уст нашого народу доказав „маститий ” оратор велику історичну правду (Б., 1895, 9, 1) // пол. niezbity — неспростовний, niezbite dowody — неспростовні докази; див. іще збити. Українська літературна мова на Буковині