нута
Ну́та. Мелодія. Голоси прудко поуладжували ся — і розлила ся немов пісня пісень, чарівна то страстно гремуча, то покірно стухаюча любовна нута (Галіп, 25)
// пол. nuta — 1) нота, 2) нотка, відтінок, 3) розм мелодія.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.