обора
Обора, збірн. Череда. Окрім стаций для плеканя худоби істнують і так звані чистокровні обори, що виховують чистокровний і расовий відповідний приховок лиш одної раси. Такі обори раси бернско-симентальскої є в Берегометі н[ад] Серетом (барон Василько), в Черешу (Абрагамович) в Буденцях (др. Вольчиньский), в Кіцмани (при школі рільничій), в Сторожинци (др. Фльондор), в Жадові (де Ґоян), в Петрівцях н [ад] Серетом (Бродовский), а пінцґавскої раси в Радівцях при школі рільничій (Товариш, 1908, 207)
// пол. obora — 1) коровник, хлів, загорода, 2) збірн. худоба, череда.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.