обора
ОБО́РА, и, ж.
Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби.
Сонце сіло вже за гори, Як добігли до обори, Де багатий жив Охрім (І. Франко);
Чутно, як худоба в оборах важко сопе (М. Коцюбинський);
Панський пастух мусить бути повсякчас при череді – літо на пасовиську, а в холодну пору року в оборі (Ф. Бурлака);
// За́города, загін.
Пересувну обору зроблено з щитів, обтягнутих металевими сітками. Сюди заганяли гусей на ночівлю (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)