одинокий
Одино́кий. Єдиний. Наше учительство не піде шукати висше згаданих предметів у чужих, лиш удасть ся до нашої папірні “Рускої Бесіди”, а тим самим зазначить свій патріотизм, скріпить істнованє сеї одинокої рускої папірні (Б., 1902, рекл.)
// порівн. пол. jedyny — єдиний; рос. одинокий — самотній.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.