одинокий
ОДИНО́КИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе.
Край села, біля одинокої хатини — мати й дочка (Довж., І, 1958, 56);
Наче стародавні кораблі, мріли.. до самого обрію одинокі ферми хуторян-угорців (Гончар, III, 1959, 173);
// Який відбувається, протікає, сприймається і т. ін. відірвано, ізольовано.
Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що.. привів мене, старого, На сі святі гори Одинокий вік дожити (Шевч., II, 1963, 44);
Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук (Сос., II, 1958, 100);
Зробилося тихо, і в цій тиші — одинокий постріл (Тют., Вир, 1964, 534).
2. Який не має сім’ї, рідних; самотній.
Вони жили в батьків і часто приїжджали до одинокого Ястшембського подуріти на волі (Н.-Лев., II, 1956, 56);
І хоч він був на цей час одиноким, бо сім’я його загинула в морі під час евакуації на Кавказ, але до колишнього Лукія тепер не могла повертатись (Гончар, Тронка, 1963, 98);
// у знач. ім. одино́кий, кого, ч., одино́ка, кої, ж. Людина, яка не має сім’ї.
Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п’ятами й одиноких і цілими сім’ями… (Мирний, І, 1949, 196);
// Який не має друзів, близьких, однодумців; чужий у певному середовищі.
Сцена, на яку він несподівано наткнувся, утвердила в ньому переконання, що він не одинокий в селі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1957, 6);
Вона відчула себе одинокою серед людей (Кучер, Чорноморці, 1956, 101).
Одино́ка ма́ти, юр. — незаміжня жінка, що має позашлюбну дитину.
Тільки за 1953 рік багатодітні і одинокі матері одержали від Радянської держави понад шість з половиною мільярдів карбованців.. допомоги на виховання дітей (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 54).
3. рідко. Лише один; єдиний.
Старий возний Згарський був одинока жива душа, з якою Калинович міг іноді побалакати спокійно, по щирості (Фр., VI, 1951, 332);
З одинокої на ціле татарське село кав’ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега (Коцюб., І, 1955, 389);
Погодилася [Краньцовська] вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля. Уже хоч би з тої одинокої причини, аби помститися на своїм нелюбі (Март., Тв., 1954, 321).
Словник української мови (СУМ-11)