одиноко
ОДИНО́КО. Присл. до одино́кий 1, 2.
Рік цілий навколо все мре та німує, Самотнього серця ніщо не вгамує… Ридай одиноко (Граб., І, 1959, 386);
І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею Пузатих (Гончар, Тронка, 1963, 104).
Словник української мови (СУМ-11)