одинокість
ОДИНО́КІСТЬ, кості, ж. Стан за знач. одино́кий 2.
Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (Фр., III, 1950, 263);
Ні, не стомлюся на дальній межі З віком світити в його стоокості, Лягати пластом на розпуття чужі, Тягнути доброго від одинокості (Мал., Листи.., 1961, 45).
Словник української мови (СУМ-11)