одинокість

ОДИНО́КІСТЬ, кості, ж.

Стан за знач. одино́кий 2.

Всі дороги і стежки завалені снігом, – чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко);

Ні, не стомлюся на дальній межі З віком світити в його стоокості, Лягати пластом на розпуття чужі, Тягнути доброго від одинокості (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. одинокість — одино́кість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. одинокість — Соціально-психологічний стан, що характеризується недостатністю або відсутністю соціальних контактів. Це форма самосвідомості. Великий вплив на поширення одинокості має зростаюча шлюбно-сімейна динаміка, деперсоналізація великих міст...  Словник із соціальної роботи
3. одинокість — -кості, ж. Стан за знач. одинокий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одинокість — САМО́ТНІСТЬ (стан самотнього, одинокого), САМОТА́, САМОТИ́НА, ІЗОЛЬО́ВАНІСТЬ, ОДИНО́КІСТЬ. Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (О. Гончар); Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. одинокість — ОДИНО́КІСТЬ, кості, ж. Стан за знач. одино́кий 2. Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (Фр.  Словник української мови в 11 томах