паморока

Па́морока, перен. Темнота, плутанина. Не дивуємо ся, що безпросьвітна паморока впала на уми значного числа галичан (Б., 1895, 13, 1).

Значення в інших словниках

1. паморока — Запаморочення, туман [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. паморока — па́морока іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. паморока — див. темрява  Словник синонімів Вусика
4. паморока — -и, ж. 1》 діал. Туман, імла. 2》 перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається. Втратити памороки — знепритомніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. паморока — ПА́МОРОКА, и, ж. 1. діал. Туман, імла. Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко). 2. перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається.  Словник української мови у 20 томах
6. паморока — ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови...  Фразеологічний словник української мови
7. паморока — ТУМА́Н (скупчення найдрібніших крапель води або кристаликів льоду), МЛА (ІМЛА́), МРЯ́КА, МРЯКОВИНА розм., МРИЧ діал., НЕҐУ́РА діал.; ОПА́Р, ПОВОЛО́КА, ПА́МОРОКА діал. (легенькі випари). Густий туман над озером повис (Б.  Словник синонімів української мови
8. паморока — ПА́МОРОКА, и, ж. 1. діал. Туман, імла. Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (Фр., VIII, 1952, 310). 2. перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається.  Словник української мови в 11 томах
9. паморока — Па́морока, -ки ж. 1) Туманъ. Паморока упала. Вх. Зн. 46. 2) памороки забити = запаморочити. Г. Барв. 436. Ном. № 6509. Так мені памороки забила оця товкотня, що не тямлю, куди йти.  Словник української мови Грінченка