парада

Пара́да, ж.р. Парад, урочистості. З тої нагоди устроїв полк єму параду, при чім війскова музика між иныиими грала і рускі думи, що, певно, приємно вражали кождого руского вояка (Б., 1895, 13, 3); Сей вечір — се була їх заслуга, а заразом і їх клопіт. Товариші відбували параду і ворожили про усьпіх сегодняишого “підприїмства” (Галіп, 92);

/ Маніфестація, демонстрація Межи запрошеними гостями був і Трофим Стришка, бо без него не може відбути ся жадна румунізаторска napada в Малім Кучурові (Б., 1895, 6, 3)

// пол. parada, ж.р. -парад, урочистості, святкування.

Значення в інших словниках

1. парада — парада (353) — парадний одяг, наряд, убір; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. парада — (армії) огляд, г. дефіляда; (для хвальби) ф. показуха, г. попис.  Словник синонімів Караванського
3. парада — -и, ж., заст. Парад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. парада — ПАРА́ДА, и, ж., заст. Парад. По 12 служба божа скінчилась, і публіка висипала на площу. І тут тільки почалась справжня парада (М. Коцюбинський); Ми ховали його з парадою, вся школа парами ходила на похорон (І.  Словник української мови у 20 томах
5. парада — пара́да урочистість, святкування (ср, ст): Ти сьогодні вбраний, як на параду (Авторка); До “Ради” то ше приходять деякі, до паради – майже всі, але до виконання якогось діла не показуються (Боберський)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. парада — Пара́да, -ди; -ра́ди, -ра́д (фр. la parade)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. парада — ПАРА́ДА, и, ж., заст. Парад. По 12 служба божа скінчилась, і публіка висипала на площу. І тут тільки почалась справжня парада (Коцюб., III, 1956, 412); Ми ховали його з парадою, вся школа парами ходила на похорон (Фр., IV, 1950, 232).  Словник української мови в 11 томах