пожиток
Пожи́ток. Користь. Нарід має з державою такі зносини, щоб се і самому народови і державі через взаємини і тісне сполучене своїх власних інтересів вийшло на користь і на пожиток (Б., 1895, 11, 1); Коло будинків господарских повинні господарі садити високі дерева (волоскі горіхи, бо і пожиток з того), аби охоронити ся від огню (См.-Стоцький, Громада, 18)
// пол. pożytek — користь.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.