Великий тлумачний словник сучасної мови

пожиток

пожи́ток

-тку, ч.

1》 Добрі, сприятливі наслідки від кого-, чого-небудь; користь.

|| Те, чим можна поживитися (у 1 знач.); вигода.

На пожиток кому — на користь, на благо, для блага кого-небудь.

2》 Те саме, що майно 1).

3》 тільки мн., діал. Достатки.

4》 діал. Пожива (у 1 знач.).

5》 діал. Проживання.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пожиток — Користь [III,X]  Словник з творів Івана Франка
  2. пожиток — пожи́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. пожиток — Пожи́ток. Користь. Нарід має з державою такі зносини, щоб се і самому народови і державі через взаємини і тісне сполучене своїх власних інтересів вийшло на користь і на пожиток (Б.  Українська літературна мова на Буковині
  4. пожиток — (харчі) споживок, о. шматок хліба, хліб насущний; П. користь, вигода; ПОБ. майно; Д. проживання, мешкання; Г. пожива; мн. ПОЖИТКИ, гаразди, достатки.  Словник синонімів Караванського
  5. пожиток — див. багатство; вигода  Словник синонімів Вусика
  6. пожиток — ПОЖИ́ТОК, тку, ч. 1. Добрі, сприятливі наслідки від кого-, чого-небудь; користь. А може, й пожиток який з того буде, І з праці моєї скористують [скористаються] люди... (Леся Українка); – Отак ходиш, аж кості деревіють [дерев'яніють], а пожитку ніякого.  Словник української мови у 20 томах
  7. пожиток — Користь, прибуток  Словник застарілих та маловживаних слів
  8. пожиток — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови
  9. пожиток — Пожи́ток, -тку; -жи́тки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пожиток — ПОЖИ́ТОК, тку, ч. 1. Добрі, сприятливі наслідки від кого-, чого-небудь; користь. А може, й пожиток який з того буде, І з праці моєї скористують [скористаються] люди… (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  11. пожиток — Пожи́ток, -тку 1) Пропитаніе. Дастъ Бог день — дасть і пожиток. Ном. № 79. 2) Житье, достатки. За цього пана у нас стали погані пожитки. Харьк. у. 3) Имущество. Ой беріте ж воли й мажі і ввесь мій пожиток. К. Досв. 83. 4) Прибыль, польза, выгода.  Словник української мови Грінченка