позволити
Позво́лити, позваля́ти. Дозволити. Кілько по тих містах є невдоволених з такого ладу Русинів, котрі й нарікають, і пишуть о тім по часописях; самі ж дійстно на місци соромлять ся поговорити з міщанином, бо їм їх бюрократична пиха на се не позваляє. Они раді з того, коли хто, поправляючи рускі відносини, упаде жертвою борби, але они самі не мають волі, енергії до того, они самі боять ся згинути. Вся їх діяльність обмежає ся на наріканє (Б., 1895, 63, 2); Адміністративна комісия позваляє собі припоручити соймови до принятя слідуючу резолюцию (Б., 1899, 35, 1); Не знаю, як буде з виставою в Празі, я би дуже а дуже хтіла поїхати туди, але не знаю, чи обставини позволять мені на те (Коб., Листи, 10, 264)
// пол. pozwolić, pozwalać — дозволити, дозволяти; рос. позволить, позволять — те саме.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.