позволити —
позво́лити дієслово доконаного виду дозволити розм.
Орфографічний словник української мови
позволити —
Позво́лити, позваля́ти. Дозволити. Кілько по тих містах є невдоволених з такого ладу Русинів, котрі й нарікають, і пишуть о тім по часописях; самі ж дійстно на місци соромлять ся поговорити з міщанином, бо їм їх бюрократична пиха на се не позваляє.
Українська літературна мова на Буковині
позволити —
Позволь собаці під стіл, а вона лізе на стіл. Про людей, що хотять вищого становища як заслужили, чи здібні до нього, чи ні. Позволив зварити сало у своїй капусті. Удає добродія, щоб використати.
Приповідки або українсько-народня філософія
позволити —
ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.
Словник синонімів української мови
позволити —
ПОЗВО́ЛИТИ див. позволя́ти.
Словник української мови в 11 томах
позволити —
Позволити см. позволяти.
Словник української мови Грінченка