попасати
Попаса́ти. Очікувати, перечікувати, відпочивати по дорозі. Скоро нас лиш розпустили на різдвяні фериї, так ми зібрались і пішли на Денисівку (Старожуцку атиненцию). Тут попасало коло кориіми богато фір (І. Синюк, Б., 1907, 2, 2); Подорож у ті часи відбувалась возом, треба було їхати цілу довгу днину, попасати, бути виставленим на всякі евентуальні немилі перепони, епізоди. Але ми були молоді, і молодість тішиться всім, буває на все радо приготована і чудово легкодушна (Коб., Про себе саму, 49)
// порівн. пол. popas — 1) зупинка, постій, 2) випасання (коней).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.