1. Українська літературна мова на Буковині

попасати

Попаса́ти. Очікувати, перечікувати, відпочивати по дорозі. Скоро нас лиш розпустили на різдвяні фериї, так ми зібрались і пішли на Денисівку (Старожуцку атиненцию). Тут попасало коло кориіми богато фір (І. Синюк, Б., 1907, 2, 2); Подорож у ті часи відбувалась возом, треба було їхати цілу довгу днину, попасати, бути виставленим на всякі евентуальні немилі перепони, епізоди. Але ми були молоді, і молодість тішиться всім, буває на все радо приготована і чудово легкодушна (Коб., Про себе саму, 49)

// порівн. пол. popas — 1) зупинка, постій, 2) випасання (коней).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попасати — Стати на попасі, зупинитися в дорозі, щоб погодувати коней [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. попасати — попаса́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. попасати — -аю, -аєш і рідко попасувати, -ую, -уєш, розм. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що пасти. 2》 неперех. Те саме, що пастися. || перен., на чому. || перен., розм. Перебуваючи де-небудь, нічого не робити, гайнувати час. 3》 зах. Наживатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попасати — ПОПАСА́ТИ, а́ю, а́єш недок. і рідко ПОПА́СУВАТИ, ую, уєш, док., розм. 1. що і без дод. Те саме, що па́сти¹. Подорож у ті часи відбувалась возом, треба було їхати цілу довгу днину, попасати [коні] (О. Кобилянська); До вечора чекали [козаки] в .. Словник української мови у 20 томах
  5. попасати — па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом) кого, що, на кого—що, за ким—чим, в що і без додатка. Дуже пильно стежити за ким-, чим-небудь або здійснювати контроль, нагляд за кимсь. Все нишпорить (в’язень) очима по стінах загорожі. Фразеологічний словник української мови
  6. попасати — ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею), ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИ розм., БАЙДИКУВА́ТИ розм., ПАНІ́ТИ розм., БА́ЙДИКИ БИ́ТИ розм., БАГЛАЇ́ БИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. попасати — ПОПАСА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОПА́СУВАТИ, ую, уєш, розм. 1. перех. і без додатка. Те саме, що па́сти. Подорож у ті часи відбувалась возом, треба було їхати цілу довгу днину, попасати (Коб., III, 1956, 555); До вечора чекали [козаки] в .. Словник української мови в 11 томах
  8. попасати — Попаса́ти, -са́ю, -єш гл. Пасти въ дорогѣ. Воли попасали. Рудч. Чп. 89. Іде Марко з чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає. Шевч. 116. Словник української мови Грінченка