1. Українська літературна мова на Буковині

поперти

Попе́рти, попира́ти. Підтримати. По ядренній бесіді п. Малика порішено одноголосно попирати лише кандидатуру п. Спинула, а поборювати всяку иньшу (Б., 1907, 44, 1); Підписані питають ся Високоповажаного управителя міністерства просьвіти і Єго Ексцелєнциюміністра внутрішніх справ: [...] Чи панам міністрам відомо, що гр[еко]- ор[ієнтальна] консистория терпить і попирає всеросийску пропаганду о. Д-ра Касіяна Богатирця!; Що думають вони зарядити, щоб захистити австрийских Українців перед такою аґітациєю? (Б., 1909, 31, 2); [Православні сьвященники україньскої народности, зібрані 10. жовтня н. ст. 1913 р. в Чернівцях] витають якнайсердечнійше новоіменованого генерального вікарія Високопреподобного о. Архімандрита Арт. Манастирского [...] і запевняють Його про свою вірність та кождочасну готовість поперти Його в Його новій гідности (Звідомл., 1914, 61)

// пол. popierać — підтримувати, підпирати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поперти — Попе́рти: — підтримати [46-1;46-2] — підтримати; посунути наперед [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. поперти — попе́рти дієслово доконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  3. поперти — попру, попреш, док., фам. 1》 неперех. Рушити нестримно в якому-небудь напрямку. || перен. Почати масово вступати до якої-небудь організації, об'єднання і т. ін. (про багатьох). || Швидко й буйно почати рости (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поперти — ПОПЕ́РТИ, попру́, попре́ш, док., фам. 1. Рушити нестримно в якому-небудь напрямку. Як же почула скотина кров, як заревуть, .. декотрі, позадиравши хвости, чкурнули в степ, а другі так і поперли на людей (О. Словник української мови у 20 томах
  5. поперти — II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. поперти — ПОПЕ́РТИ, попру́, попре́ш, док., фам. 1. неперех. Рушити нестримно в якому-небудь напрямку. Як же почула скотина кров, як заревуть,.. декотрі, позадиравши хвости, чкурнули в степ, а другі так і поперли на людей (Стор. Словник української мови в 11 томах
  7. поперти — Попе́рти, -пру, -реш гл. 1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів. Стор. МПр. 122. 2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув. Драг. 192. 3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер. О. 1861. IV. 62. Словник української мови Грінченка