посідати
Посіда́ти. Мати, володіти. Провалив ся один або другий необачний Русину московску пропасть, щоби з неї вже не вилазіти більше, бо слабо коли посідав котрий з них стілько моральної сили (Б., 1895, 9, 3); Ся штука припадає Вам і належить до Вас, бо се Вам є вроджене. Посідаєте дар сортування, вигребування, а все проче виходить само від себе (Коб., Листи, 95, 457); Перший з тих артистів, се цінний набуток, який посідає все те, що герой посідати повинен: дзвінкий голос, гарна вимова, постава, дикция, природні рухи і знамените позованє (Б., 1909, 79, 3)
// пол. posiadać — мати, володіти (чимсь).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.