1. Українська літературна мова на Буковині

посідати

Посіда́ти. Мати, володіти. Провалив ся один або другий необачний Русину московску пропасть, щоби з неї вже не вилазіти більше, бо слабо коли посідав котрий з них стілько моральної сили (Б., 1895, 9, 3); Ся штука припадає Вам і належить до Вас, бо се Вам є вроджене. Посідаєте дар сортування, вигребування, а все проче виходить само від себе (Коб., Листи, 95, 457); Перший з тих артистів, се цінний набуток, який посідає все те, що герой посідати повинен: дзвінкий голос, гарна вимова, постава, дикция, природні рухи і знамените позованє (Б., 1909, 79, 3)

// пол. posiadać — мати, володіти (чимсь).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посідати — посіда́ти 1 дієслово недоконаного виду брати у своє володіння посіда́ти 2 дієслово доконаного виду сісти — про всіх або багатьох діал. Орфографічний словник української мови
  2. посідати — (що) мати, володіти чим; (чуже) заволодівати чим; (владу) діставати; (місце) займати; (посаду) обіймати; (- думки) обсідати. Словник синонімів Караванського
  3. посідати — див. селитися Словник синонімів Вусика
  4. посідати — I -аю, -аєш, недок., посісти, -сяду, -сядеш, док., перех. 1》 Брати у своє володіння, привласнювати що-небудь, заволодівати чимсь. || тільки недок. Мати що-небудь у своїй власності, володіти чимсь. || тільки недок., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посідати — ПОСІДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док., що. 1. Брати у своє володіння, привласнювати що-небудь, заволодівати чимсь. [Петро:] А які то християни, що і до церкви ходять, і десять раз на день моляться, а на думці – як би .. Словник української мови у 20 томах
  6. посідати — посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому. Бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Фразеологічний словник української мови
  7. посідати — ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О. Словник синонімів української мови
  8. посідати — Посіда́ти, -да́ю, -да́єш; посі́сти, -ся́ду, -деш; посі́в, -сі́ла кого, що посіда́ти, -да́ємо, звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. посідати — ПОСІДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док., перех. 1. Брати у своє володіння, привласнювати що-небудь, заволодівати чимсь. [Петро:] А які то християни, що і до церкви ходять, і десять раз на день моляться, а на думці — як би.. Словник української мови в 11 томах
  10. посідати — I. Посідати, -даємо, -єте гл. 1) Сѣсть (о многихъ). Посідали з Ісусом і ученики Його. Єв. Мр. II. 15. Уся громада посідала. Гліб. 51. --------------- II. Посіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Словник української мови Грінченка