посідати

ПОСІДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док., що.

1. Брати у своє володіння, привласнювати що-небудь, заволодівати чимсь.

[Петро:] А які то християни, що і до церкви ходять, і десять раз на день моляться, а на думці – як би .. чужу худобу посісти, чужим добром поживитися? (Панас Мирний);

Аби був очерету солодкого дрібний уламок; – смокчуть [діти], і раді-веселі, мов панство-багатство посіли (Леся Українка);

Коли Іван посів невелике, але зручне господарство Гординської і став чи не кращим господарем за батька, мати перейнялася повагою до сина (С. Чорнобривець);

Повелося так, що чоловіки сюди не заходять, жінки посіли цю світлицю (А. Хижняк);

// тільки недок. Мати що-небудь у своїй власності, володіти чимсь.

Настало кілька сонячних золотих днів. Газди ходили, розглядали свою землю, скільки її хто посідав... (О. Кобилянська);

Могутній кіммерійський союз племен, який робив успішні походи в цивілізовані країни Передньої та Малої Азії, посідав територію далеко більшу, ніж Керченський півострів (з наук.-попул. літ.);

// тільки недок., перен. Мати від природи якісь здібності, хист до чогось і т. ін.

Зоня посідала, крім енергії, також дар пізнавати доброту людського серця, вміла собі єднати любов інших (С. Ковалів).

2. у сполуч. зі сл. місце і т. ін. Займати місце, розміщатися де-небудь.

Лізуть [студенти] у теплушку, посідають місця на дверях, ноги звішують додолу (І. Микитенко);

Згодом прийшов секретар сільради, низенький, натоптаний дідок, і, тихенько посівши своє місце поруч голови, негайно занурив руки й очі в папку з паперами (І. Кириленко);

// у сполуч. зі сл. посада і т. ін. Перебувати на якій-небудь посаді; обіймати (у 6 знач.).

Він посідав значну та високу посаду полкового обозного лейстрових [реєстрових] козаків (О. Ільченко).

3. Брати гору над ким-, чим-небудь, перемагати когось.

– Чого се ти так задумався? об чім все мислиш? – А все думаю, хто кого посідає – сильний безсильного чи безсильний того? (Марко Вовчок);

Шкода, якщо конове ремество [ремесло] посяде такий великий талант! (Панас Мирний);

// Підкоряти собі, своєму впливові.

[Тетяна:] На кого, на кого, а що на Михайла, то не надіялась ніколи, щоб його так посіла жінка, що й з дому не пускає, з родом-родиною побачитись... (І. Карпенко-Карий).

4. перен. Опановувати, охоплювати когось, оволодівати ким-, чим-небудь (про думки, почуття і т. ін.).

А який його сум понімав та посідав часом, то й не сказати (Марко Вовчок);

Думки посідали Зінька, не давали йому впокою, гнітили йому серце, розсаджували голову (Б. Грінченко);

Ледве перевівши дух, він боязко присів, і його зігнена постать у сумній задумі схилилася біля стола .. Голову посів рій думок (Олесь Досвітній);

* Образно. Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров'ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Леся Українка).

(1) Посіда́ти (рідше трима́ти) / посі́сти вла́ду – займати панівне становище; керувати ким-, чим-небудь; володарювати.

Гідний той лиш владу посідати, Що не гнувся, як до неї йшов! (Д. Павличко);

Від своїх дідів Владу я посів, І її ж у спадок Візьме мій нащадок (М. Зеров);

– Та розкажи ще про батька й про сина мого, що лишив я, – Владу почесну мою ще тримають вони, чи хтось інший Має її..? (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

(2) Посіда́ти / посі́сти пози́цію чого, яку – дотримуючись певних поглядів, керуючись якимсь рішенням, відповідним чином діяти або висловлюватись.

На цей раз Іван Антонович посів позицію примирення (О. Гончар);

(3) Посіда́ти / посі́сти трон (престо́л) – бути, стати монархом, папою і т. ін.

Вільгельм [син імператора Франца Іосифа] залишався, таким чином, без династичних перспектив, тому й претендував посісти трон бодай українського короля (Ю. Смолич);

З 1939 року, після папи Пія XI, апостольський престол у Ватікані посів Пій XII (Остап Вишня).

◇ Бода́й вас зли́дні поби́ли (посі́ли) див. зли́дні;

Го́ре (ли́хо, неща́стя і т. ін.) посі́ло (рідше зуспі́ло) див. го́ре;

Зли́дні обсі́ли (посі́ли, присі́ли, осі́ли, рідко опа́ли) / обсіда́ють (посіда́ють) див. зли́дні;

(4) Посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому – бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення.

В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Серед них чільне місце посідають мистецтво і література (із журн.);

Україна прагне посісти чільне місце у загальноєвропейському процесі, підтримувати з усіма, перш за все, сусідніми, державами відносини взаємоповаги, дружби і ділового співробітництва (з газ.);

З початку свого існування Києво-братська школа посіла провідне місце на Україні і набула значення вищого учбового закладу (із журн.);

(5) Посі́сти / посіда́ти своє́ (яке́сь, нале́жне і т. ін.) мі́сце в чому – досягти певного становища.

– Мова йде про те, як допомогти учениці знову посісти своє місце в колективі (О. Донченко);

Чи не мудріше було б спершу якесь місце в житті посісти, а вже потім брати на себе відповідальність за сім'ю? (М. Ю. Тарновський);

Споку́са посі́ла див. споку́са.

ПОСІДА́ТИ², а́ємо, а́єте і діал. ПОСІ́СТИ, ся́демо, ся́дете, док.

1. Сісти (про всіх або багатьох).

Троянці, в човни посідавши І швидко їх поодпихавши, По вітру гарно поплили (І. Котляревський);

За столом вже молодая Сіла на посад, На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Леся Українка);

Данило ввійшов до намету й ліг на ведмежих шкурах. Навколо нього посідали Мирослав, Дмитрій і Дем'ян (А. Хижняк);

Зібралася як слід уся громада; Посіли; гомонять... (Л. Глібов).

2. тільки посі́сти, на кого – що, діал. Вкрити кого-, що-небудь тонким шаром.

Курява посіла на семінаристів, обліпила їм лиця так, що вони не впізнавали один одного (І. Нечуй-Левицький);

// Випасти, осісти (про росу, туман і т. ін.).

Місяць скотився низенько й побілів. Густа роса посіла на всякі рослини (І. Нечуй-Левицький).

3. тільки посі́сти, перен., діал. Пропасти, загинути.

Коли ж прибігає сам Васюта конем: – Біда, пане гетьмане! Отепер ми посіли! (П. Куліш).