прислугувати
Прислугува́ти. Бути властивим, притаманним (для когось, чогось). Рішучий висновок — се силльоґістичний висновок, зложений із трьох рішучих присудів. Він опираєть ся на основі: що прислугує родови, те прислугує і ґатункови, а що противить ся родови, те противить ся і ґатункови (що говоримо про цілину обсягу, те саме можемо сказати про частину обсягу) (Канюк, 1911, 36)
// пол. przysługiwać (komuś, czemuś) — належатися, бути властивим, притаманним (для когось, чогось).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.