Українська літературна мова на Буковині

присуд

При́суд. Судження, думка. Після степеня набезпечності (певности), з якою висказуєть ся присуд, а то чи полученє підмета з присудком виявляєть ся дійсним, непевним (можливим) або конечним ділимо присуди на: [І) дійсні; 2) непевні; 3) конечні] (Канюк, 1911, 27); Часто не знаємо причини якогось явища, але що ми у своїй сьвідомости все простуємо до основности і докладности, то таки стараємо ся бодай уявити собі якусь загальну причину, щоби таким способом пояснити відповідне явище. Таке поясненє, чи то таким способом утворена думка (присуд), зветь ся здогадом (гіпотеза) (Канюк, 1911, 48).

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. присуд — при́суд іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. присуд — Вирок; (збору) ухвала, рішення; П. оцінка, відгук; (дія) присудження.  Словник синонімів Караванського
  3. присуд — див. вирок  Словник синонімів Вусика
  4. присуд — [присуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
  5. присуд — -у, ч. 1》 Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. || Чиє-небудь рішення про покарання когось. 2》 кого, чий, який, перен. Категоричне судження про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось. Оголошувати (виносити і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. присуд — ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Б. Грінченко); Суддя читає швидко, але виразно.  Словник української мови у 20 томах
  7. присуд — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого..  Словник синонімів української мови
  8. присуд — При́суд, -ду; -суди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. присуд — ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Гр., І, 1963, 401); Суддя читає швидко, але виразно.  Словник української мови в 11 томах
  10. присуд — При́суд, -ду м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.  Словник української мови Грінченка