Вирок; (збору) ухвала, рішення; П. оцінка, відгук; (дія) присудження.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
присуд —
при́суд іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
присуд —
При́суд. Судження, думка. Після степеня набезпечності (певности), з якою висказуєть ся присуд, а то чи полученє підмета з присудком виявляєть ся дійсним, непевним (можливим) або конечним ділимо присуди на: [І) дійсні; 2) непевні; 3) конечні] (Канюк...
Українська літературна мова на Буковині
присуд —
[присуд] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
присуд —
-у, ч. 1》 Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. || Чиє-небудь рішення про покарання когось. 2》 кого, чий, який, перен. Категоричне судження про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось. Оголошувати (виносити і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
присуд —
ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Б. Грінченко); Суддя читає швидко, але виразно.
Словник української мови у 20 томах
присуд —
ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого..
Словник синонімів української мови
присуд —
ПРИ́СУД, у, ч. 1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Гр., І, 1963, 401); Суддя читає швидко, але виразно.
Словник української мови в 11 томах
присуд —
При́суд, -ду м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.
Словник української мови Грінченка