Українська літературна мова на Буковині

провідник

Провідни́к. Голова (зборів). Провідником збору вибрано Івана Павлюка. Він назначує писарем Петра Копачука (См.-Стоцький, Порадник, 13)

// пол. przewodnik -1) провідник, провожатий, 2) голова, проводир, przewodnictwo — керівництво, головування.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. провідник — провідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота супровідник; залізничник; керівник провідни́к 2 іменник чоловічого роду тіло, яке проводить тепло, звук, електрику...  Орфографічний словник української мови
  2. провідник — Проводир, керівник, ватажок, вожай; (держави) лідер; (туристів) ГІД, (у поїзді) кондуктор; (сліпих) поводатар, повожатий, ПОВОДИР.  Словник синонімів Караванського
  3. провідник — див. апостол; керівник  Словник синонімів Вусика
  4. провідник — -а, ч. 1》 Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. || Той, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам'ятками місцевості, мистецтва і т. ін.; гід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. провідник — ПРОВІДНИ́К, а, ч. 1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. Попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. провідник — провідни́к керівник, лідер (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. провідник — Речовина, яка добре пропускає електричний струм (за кімнатної темп.), напр., мідь, срібло, платина, а також електроліт, іонізований газ.  Універсальний словник-енциклопедія
  8. провідник — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст.  Словник синонімів української мови
  9. провідник — Провідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. провідник — ПРОВІДНИ́К, а, ч. 1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. Попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги (Фр., XIII, 1954, 368); Рушили вперед пішки — комісар, Цюпа, один наш стрілець і провідник (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах