провід
Про́від. Керівництво. Перша найважнійша заповідь є добрий провід стоваришеня (Канюк, 1906, 9);
● Вести провід — керувати, провадити (чимсь). Двірник, а в разі перешкоди єго заступник, веде провід на раді — без двірника або єго заступника не може відбути ся рада. Він отвирає і кінчить засіданє, уважає на порядок, оголошує ухвали Ради (См.-Стоцький, Громада, 29);
● Без проводу війско гине - без керівництва немає успіху, перемоги. Без проводу війско гине. Хто копає яму під провідниками, той копає заразом і собі, і тому народови-війскови (Б., 1909, 37, 1)
// пол. przewód — керівництвр pod czyimś przewodem — під чиїмсь керівництвом.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.